Вона йому про любов, а він їй про творчість...
Але Юлія Рай вірить, що людина, якій вона присвячує пісні, відповість на її почуття
Юлію Рай називають дівчиною, що співає серцем. Коли їй сумно або, навпаки, – весело, свої переживання та емоції вона відтворює в піснях. Молода співачка пише музику та слова не тільки до своїх пісень: саме вона переклала відомий хіт Руслани “Танок з вовками” з англійської на українську мову та є автором половини української версії хіта “Євробачення” – “Диких танців”. Нещодавно вийшов новий альбом “Ти мене полюбиш”.
- Раніше музику до своїх пісень ти писала за допомогою фортепіано, але вже записуючи свій новий альбом, почала “зраджувати” йому з гітарою. Чому?
- По-перше, я не хочу, щоб пісні були схожими одна на одну – потрібно хоча б трошки змінюватися. До того ж у мене виникла майже наркотична залежність від фортепіано – варто було спробувати щось новеньке.
Працювати з гітарою мені сподобалося: лежиш собі на дивані – “ніжка за ніжку” та пишеш пісні. На цей зручний інструмент мене “підсадили” хлопці з проекту “Три гітари” – з ними я записувала акустичну версію однієї зі своїх композицій. Вони ж навчили мене грати.
- Ліричні герої твоїх пісень вигадані чи справжні? Кому ти присвячуєш свої твори?
- Деколи мені хочеться, щоб він краще був вигаданим! Усі мої пісні (за винятком перших чотирьох) присвячені справжній людині, яку я знаю дуже давно. На жаль, поки що я йому просто подруга. Я вірю в те, що ми створені одне для одного, просто він ще того не бачить. У мене є тільки одна мрія – щоб ця людина рано чи пізно мене полюбила.
Коли я написала пісню “Ти мене полюбиш”, прийшла до нього її показати, сподіваючись, що він нарешті все зрозуміє. Але він просто сказав: “Яка класна пісня! Ти мусиш записати на неї кліп...”.
Та незважаючи ні на що, я не втрачаю надії. Навіть мій новий альбом, на відміну від першого, став оптимістичним. Причому не тільки за своєю тематикою, а й на вигляд: перший диск був оформлений в чорних тонах, а цей – у веселих рожевих відтінках.
Вважаю, що найбільше щастя в житті, коли тебе любить саме та людина, яка тобі потрібна.
- А може, нерозділене кохання – не так вже й погано? Це ж добре, коли є людина, яка надихає тебе на творчість?
- Але ж хочеться ввечері прийти додому та пригорнутися до когось! Романтичні стосунки необхідні кожній жінці.
До того ж справжнє призначення представниць прекрасної половини людства – створення сім’ї та народження дитини. Усі мої подруги, які вже мають дітей, в один голос повторюють: “Нарешті я зрозуміла, для чого живу!”.
- Заради материнства зможеш пожертвувати кар’єрою?
- Закинути кар’єру не зможу, адже шанувальники – це любов назавжди! Сидіти біля дитини потрібно близько двох років, потім малюк починає від мами відходити – він прагне спілкування з однолітками, ходить у дитячий садок. А мама в той час може піти на сцену!
- А на особистому фронті зараз взагалі нікого немає?
- Я ніколи не була сама. Завжди було багато прихильників, але моє серце ще відкрите.
- Розкрий секрет, як тобі вдається весь час тримати себе в формі?
- Не останню роль у моєму зовнішньому вигляді відіграє те, що я змінила колір волосся. Ставши блондинкою, я виглядаю яскравішою та свіжішою.
Якщо перед концертом необхідно виглядати “на всі сто”, рівно за тиждень сідаю на свою улюблену дієту: між прийомами їжі має бути перерва - 17 годин. Головне – не лягати спати голодною: ввечері треба з`їсти хоча б щось із фруктів. Взагалі, я експериментатор: то на тиждень відмовляюся від своїх улюблених булочок, то від тортиків або шоколадок...
Якби я жила у Львові, неодмінно ходила б у спортивний зал – тут невеликі відстані, все поряд. У Києві кудись добиратися дуже довго, тому до мене додому просто приходить масажист. Він інструктує мене щодо харчування, способу життя та весь час сварить за мою лінь, вмовляє почати займатися спортом...
- За шкірою доглядаєш чи ще зарано?
- У мене було безліч дорогих кремів, але я переконалася, що найкращу косметику дарує нам природа. Наприклад, жоден тонік не дасть такого ефекту, як настоянка календули чи прополісу.
Зранку користуюся кремами: мама любить дарувати мені гарну французьку косметику. Пробувала креми нашого виробництва, але шкіра відреагувала не найкращим чином.
Щодо декоративної косметики, не люблю “перебору”. Помадою не користуюся, оскільки весь час маю намір з кимось поцілуватися (сміється), влітку ніколи не малююся тінями. Основні складові моєї косметички – це тональний крем, рум’яна та туш для вій.
- Де переважно оновлюєш свій гардероб?
- Всюди! Можу йти вулицею, побачити у вітрині магазину маєчку та відразу зайти і купити. Яскраві речі можна знайти де завгодно – це не обов’язково має бути дорога фірма.
Нещодавно повернулася з Чорногорії, де відпочивала з друзями. Для мене там був справжній рай, адже одягом торгували всюди, навіть на вулиці. Кожного дня, дорогою на пляж, я тішила себе обновками. Особливо я “помішана” на взутті: з Чорногорії привезла собі вісім пар італійських босоніжок.
Зі спідньою білизною мені простіше: у мами та її подруги на Південному базарі є магазинчик, куди я частенько навідуюся та підбираю необхідне.
- Крім музики, маєш ще якісь захоплення?
- Все змінюється відповідно до мого настрою. Я людина, яка захоплюється швидко, але ненадовго. Дуже люблю котів – у мене вдома є киця британської короткошерстої породи, яку навіть тато називає своєю доцею та сонечком.
Часом починаю усім своїм колежанкам робити макіяж або зі своєю найкращою подругою ходити по магазинах та змінювати її стиль, деколи трапляються кулінарні захоплення...
- Як зазвичай проводиш вільний час?
- Один добрий друг зробив мені чудовий подарунок - диск з усіма серіями моїх улюблених серіалів “Друзі” та “Секс і місто”. Коли з’являється вільний день, я просто лягаю на диван, їм кільця кальмарів і дивлюся дві касети підряд.
Якщо хтось із шанувальників запрошує на романтичну вечерю – ніколи не відмовляюся.
Також люблю відпочивати з друзями, їздити на море. Наприклад, від останньої поїздки у Чорногорію враження незабутні. В одному з місцевих ресторанів я довго не могла пояснити офіціанту, що хочу замовити телятину. Довелося зображувати корову: я стала навкарачки та кричала “Му!”.
- Не тяжко постійно жити між Києвом і Львовом?
- У Львові буваю двічі на місяць. Дуже люблю своїх батьків – вони мені як друзі, тому хочу проводити з ними якомога більше часу. Незважаючи на те, що у Києві маю достатньо друзів, львівські приятелі мені ближчі, адже вони – давні. Тут живе й моя найкраща подруга Яна, з якою ми нерозлучні вже протягом 10 років. Яна для мене – немов психоаналітик, тим більше, що вона познайомила мене з коханим, тому тільки з нею можу поговорити про свою задавнену “хворобу”.
У Києві мені добре, але важко жити без львівської кави, Стрийського парку та численних спогадів. Зрештою, тут почалася моя творча кар’єра, до якої мене підштовхнуло перше кохання, якому я присвятила перші чотири пісні.
Автор: Лариса Попроцька
Джерело: Високий замок
Дата: 01.06.2007
